Синтезували 40 нових похідних 2-фенілізотіазолідин-3-он-1,1-диоксиду та тестували їх на інгібувальну активність по відношенню до СК2. Грунтуючись на даних біологічного скринінгу та молекулярного моделювання було проведено оптимізацію інгібіторів цього хімічного класу. В результаті оптимізації вдалося на порядок покращити інгібувальну активність сполук в порівнянні з раніше відомими. Найбільш активна сполука 3-{[2-[хлоро-4-(1,1-диоксидо-3-оксоізотіазолідин-2-іл)бензоїл]аміно} бензойна кислота пригнічувала активність протеїнкінази СК2 людини зі значенням ІС50 = 1,5 μМ (Рис. 1).
